Погроз я не боюсь... Я виручу, щоб лишкороль дозволив!» , Коли Роланд узнав, що буде бій,Він відважніший став від лева й тигра», тигра».«За свого пана і найбільше лихоПеретерпіти треба — холод, спеку,А хоч би й кров пролити, трупом впасти».«Скрізь, де не глянь, лютує сильний бій,Ба, й граф Роланд не криється за других;Вдаряє списом, поки служить спис...»«Страшний, завзятий бій лютує далі.Роланд і Олівер хоробро б’ються».«А тут нас жде важкий і довгий бій,Такої сили ще ніхто не бачив».«Узяв Роланд рукою Оліфанта,Приклав його до уст і як заграв,Відбивсь об гори голос, залунав,На тридцять миль навкруг пішов луною».«Заграв Роланд так болісно й могутньо,Так жалісно заграв на Оліфанті,Що з уст його пішла червона кров,А в голові виски аж затріщали.А так далеко голос залунав,Що серед гір почув його король».«Вернувсь на поле бою граф Роланд,Вернувсь, як рицар, Дюрандалем вдарив,...Найхоробріших двадцять п’ять упало».«Такої вдачі рицареві й треба,Коли у зброї осідлав коня.У боротьбі будь він твердий, завзятий».«По-молодецьки б’ється граф Роланд!Піт облива його гаряче тіло,А в голові важкий, пекучий біль:Виски в ній трісли, ще коли сурмив».«Помер Роланд,— Бог душу в рай прийня